?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Їдемо далі. Каунас!

Їхав у цьому, заплативши 33 літи (десь трохи більше 100 грн) другим класом (при тому що в Троки третім було взагалі 10 літ) за квиток відразу в два кінці:






Вокзал і привокзальний район виглядають якось не дуже (особливо після такого вагону), біля вокзалу розташований риночок, який, хоч і незасраний, але вже біля входу нас зустрічає шансоноподібна російська музика.



Зате функціоналізм. Початок проспекту Вітовта з обох боків:





Біля вокзалу:







У Вінниці біля вокзалу теж є подібний будиночок, але гола цегла:





Вже трохи тепліше:







Функціоналізм тут всеосяжний і всеперемагаючий:







Але щось влізло:



Дійшов до парку і зустрів Благовіщенський собор:









Цікаво, раніше не звертав уваги - таке секціювання вікон, кілька малих замість одного великого:






Мабуть у багатьох Прибалтика асоціюється з такими будинками. В мене також :)



Забудова старшає:



А це просто шедевр, чи-то функціоналізму, чи-то ар-деко, а скоріше на стику:



Від вулиці Кейстута до вулиці Гедиміна:



... до такої величної громадини:



Це Собор Архангела Михаїла, збудований в 1895 році для гарнізону як православний, а нині римо-католицький:



Початок Лайсвейс-алеї, чи-то пак Алеї Свободи, довжелезної і мальовничої пішохідної вулиці, що ьтягнеться від привокзалля і до пішої вулиці Вільняус, яка впирається вже в місцеву площу Ринок:



Щось таке:



Перспектива Лайсвейс-алеї зі східців місцевого Михайлівського:



Михайлівський зередини:



Початок Лайсвейс-алеї зліва:



Рушаю вздовж алеї:









Місцева тоталітарна архітектура:



Михайлівський з алеї:



Досить цікаві функціоналістичні варіації:





То я вже повертаю на вулицю Дауканто, щоб вийти на Неман і на острів-парк







Пішохідний міст над набережним проспектом Короля Міндовга:



На розі Дауканто і Міндовга стоїть пафосна сталінка:



... і не одна:



Проспект Короля Міндовга в бік залізниці, попереду громадина ТРЦ Акрополіс:



На мості багато прикутих ланцюжків з написаними на замках іменами наречених. Мабуть, місцева традиція:



Затока-протока Неману:



Жальгіріс-арена на острові-півострові:



А це вже власне Неман:



Місто з острова. Безперечна домінанта міста біліє зверху - Церква Воскресіння Христового, на знак подяки за литовську незалежність, розпочата ще в 1920-х, але завершена лише в 2005 році:



Якась промзона. Бр-р...



Повертаюся в місто:







Тоталітарна штучка, ансамбль історичного музею 1936 року на вулиці Донелайчо. Коли я побачив цю споруду, зразу навіялися думки про щось франкістсько-сталінсько-гітлерівське. Так і є - в 1926 році там стався авторитарний переворот, а подібні режими в своїй архітектурі любили давити авторитетом:





Шкода, що не літо:







Симбіоз старого і нового:



Заходжу до книжкового в цьому будинку:



А тепер звертаємо увагу на те, що литовською в світі розмовляє хіба 3 мільйони людей, але всі ці розвали книжок - литовською. Мені соромно за нас :(



Виходжу:







Здається, театр:







Продовження читайте тут